Лікування ДКМП у собак
Принципи лікування ДКМП у собак
Лікування ДКМП у собак патогенетичне і симптоматичне, яке направлено на ліквідацію застійної хронічної серцевої недостатності і аритмічного синдрому. Застосовують також метаболічну терапію собак за ДКМП кардіотрофіками та антиоксидантами.
Для зменшення потреби міокарда в кисні обмежують фізичні навантаження у собак, хворих на ДКМП. За розвитку застійної хронічної серцевої недостатності зменшують прийом натрію хлориду і води. За надмірної ваги проводять аналіз і корекцію калорійності раціону годівлі, а за розвитку серцевої кахексії до раціону додають білки і полівітамінні премікси. За аритмічного синдрому раціон збагачують компонентами, що багаті на калій і магній (м’ясний або печінковий фарш, курага, банани, гречка).
Серцеві глікозиди переважно використовують в підтримуючих дозах, оскільки собаки, хворі на ДКМП, досить чутливі до них. Із серцевих глікозидів для лікування хворих собак використовують дігоксин, метилдігоксин, дігітоксин, лантозид, корглікон, строфантин, лантоглікозид С, листя або настойку наперстянки. Лантоглікозид собакам використовують у дозі 10 см3 підшкірно, строфантин – 0,0002–0,001 г у 20% глюкозі внутрішньовенно, дігоксин призначають тваринам в дозі 0,005–0,101 мг/кг або 0,22 мг/м2, метилдігоксин – 0,01–0,02 мг/кг перорально кожні 12 годин. Тривалу терапію глікозидами призначають по 5 днів на тиждень.
За прогресуючої хронічної серцевої недостатності для посилення інотропної функції міокарду можна призначати синтетичний стимулятор β1-адренорецепторов допамін або його аналог добутамін. Добутамін застосовують в дозах 2–15 мкг/кг×хв впродовж 12–24 годин з повторним введенням через 2–6 тижнів. Можна також з цією метою використовувати мілрінон у зазначених вище дозах. Використання синтетичних катехоламінів оказує більш потужний ефект, ніж застосування глікозидів, кардіотонічний ефект, однак передозування може спричинити небезпечні тахіаритмії і колапс.
Інгібітор фосфодіестерази пімобендан володіє певною позитивною йонотропною дією та є «золотим стандартом» лікування собак, хворих на кардіоміопатії і набуті вади серця, зокрема ДКМП. Його застосовують перорально в дозах 0,4–0,6 мг/кг на добу.
Водночас з серцевими глікозидами застосовують діуретики. Діуретики в собак, хворих на ДКМП, призводять до зниження набрякового синдрому, об’єму циркулюючої крові та артеріального тиску, тобто зменшують перед- та післянавантаження на міокард. Крім цього, вони знижують вміст натрію в організмі та стимулюють синтез кінінів і вазодилатуючих простагландинів. Для лікування хворих собак також використовують фуросемід, гіпотіазид, спіронолактон, торасемід, буметанід і екадодрил. Гіпотіазид у собак за ДКМП використовують в дозі 2–4, фуросемід – 1–2, спіронолактон (верошпірон) – 1–3, торасемід – 0,3, екадодрил – 3–10 мг/кг кожні 12 годин.
Препаратами першої лінії при лікуванні собак, хворих на ДКМП, є інгібітори АПФ. Для лікування хворих собак використовують каптоприл, еналаприл, беназеприл, лізінопріл, імідаприл, раміприл, квінаприл і періндоприл. Інгібітори АПФ спричиняють зниження концентрації ангіотензину II, збільшення активності реніну у плазмі крові та зниження секреції альдостерону, що приводить до поступового зниження артеріального тиску. У хворих на ДКМП собак вони поліпшують гемодинаміку та гальмують нейрогуморальні впливи, зменшують післянавантаження, що полегшує роботу лівого шлуночка, зменшує його гіпертрофію та підвищує толерантність до фізичних навантажень. Каптоприл за ДКМП у собак застосовують перорально у дозі 0,5 мг/кг, еналаприл – у дозі 0,5 мг/кг, імідаприл – у дозі 0,25 мг/кг, беназеприл – 0,25–0,5 мг/кг 1–3 раза на добу.
Досить ефективні при лікуванні собак, хворих на ДКМП, є β адреноблокатори, які усувають несприятливий вплив катехоламінів на електрофізіологічні властивості міокарду і уповільнюють тривалість атріовентрикулярної провідності. З цією метою хворим собакам призначають пропранолол у дозі 0,1–1,0, метопролол – 0,25–1, карведілол – 0,25–1 мг/кг перорально кожні 6–12 годин. Проктолол застосовують собакам лише внутрішньовенно у дозі 3–5 мг/кг. Ефективність β адреноблокаторів при лікуванні ДКМП з застійною хронічної серцевої недостатності вочевидь пов’язана з їх вираженим блокуючим впливом на симпато-адреналову систему. Це супроводжується збільшенням щільності β1 адренорецепоторів міокарда і посиленням скоротливості, покращенням діастолічного розслаблення шлуночків і їх наповнення, зменшенням споживання кисню міокардом і збереженням енергії, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи, антиаритмічним ефектом пригнічення потенційно фатальних аритмій, зменшенням кардіотоксичної дії катехоламінів.
Для усунення шлуночкових порушень серцевого ритму можна застосовувати лідокаїн, месителен, токаінід, які блокують Na+-канали уражених ділянок міокарду. Препарати цієї групи спричиняють незначне укорочення реполярізації і рефрактерного періоду, без суттєвих змін величин інтервалів QT, PQ і комплексу QRS. Хінідин собакам за ДКМП задають перорально у дозі 6–20, новокаїнамід – 10–20, мексителен – 5–8 мг/кг кожні 6–12. Лідокаїн спочатку призначають внутрішньовенно в дозі 1–2 мг/кг впродовж 3–30 с, після чого проводять крапельну інфузію у дозі 20–25 мкг/кг×хв. Пропафенон для лікування хворих собак використовують перорально і внутрішньовенно у дозах 3–4 і 1 мг/кг, відповідно, кожні 8 години.
Аміодарон, соталол, бретилій і N-ацетилновокаїнамід та онтолозаст викликають блокаду К+-каналів і збільшують тривалість реполя¬ризації і рефрактерності міокарду. Ці препарати ефективні при лікуванні суправентрикулярних і вентрикулярних тахіаритмій. Хворим на ДКМП собакам аміодарон приз¬начають перорально в дозі 10 мг/кг 1 раз на добу впродовж тижня після чого дозу знижують до 5 мг/кг 3 раза на тиждень. Собакам, хворим на ДКМП, соталол призначають у дозі 0,5–3 мг/кг, а онтолозаст – у дозі 1–6 мг/кг перорально кожні 12 годин.
Собакам, хворим на ДКМП, також призначають кардіотрофічні анаболіки (ретаболіл, інозін, рібоксин, ціанкоболамін) і антиоксиданти (вітаміни А, Е, С, ессенціалє, мексідол). Для покращення енергетичного обміну (за мітохондріальної недостатності) призначають неотон, мілдронат, L-карнітин. Карнітин призначають у дозі 50–250 мг/кг та таурін у дозі 500 мг з успіхом використали для лікування собак, хворих на ДКМП. Додавання риб’ячого жиру собакам, хворим на ДКМП, може стимулювати продукцію лейкотрієну нейтрофілами та знижує синтез цитокіна ФНП-α, що вочевидь пов’язане зі зменшенням запальної реакції.
Хірургічне лікування ДКМП у собак полягає у динамічній кардіоміопластиці, імплантації екстракардіального сітчастого каркасу і трансплантації серця.
^Наверх