Диференціальна діагностика - важливий етап діагностики хвороб серця в собак і котів
Визначення диференціальної діагностики
Диференціальна діагностика являє собою метод, спрямований на виключення всіх подібних захворювань у пацієнта і постановку остаточного вірного діагнозу. Диференціальна діагностика хвороб серцево-судинної системи у дрібних тварин має величезне значення для використання правильних і адекватних способів лікування.Значення і роль диференціальної діагностики у ветеринарній кардіології
Диференціальна діагностика хвороб серцево-судинних захворювань у дрібних домашніх тварин - це свого роду «найвищий пілотаж» ветеринарної науки. Завдяки диференціальної діагностики можна поставити вірний діагноз в максимально стислий період часу. Диференціальна діагностика дає можливість виключити призначення неправильної терапії, а також всі її важкі наслідки.Методи диференціальної діагностики серцево-судинних хвороб у дрібних тварин
Методи диференціальної діагностики захворювань нерозривно пов'язані із загальними методами клінічної діагностікі. Діфференціальна діагностика складається з декількох етапів:- Вивчення анамнестичних даних, оцінка скарг і симптоматики хвороби.
- Об'єктивний огляд і дослідження з використанням методів клінічної діагностики. Детальне клінічне дослідження дає можливість більш точно і детально виявити і інтерпретувати сукупність всіх клінічних ознак і симптомів.
- Лабораторна діагностика є найбільш важливим і відповідальним етапом диференціальної діагностики хвороб і синдромів, вона дозволяє виявити більшість відхилень у роботі органів і систем організму. Лабораторній діагностиці належить важлива роль у ветеринарній кардіології.
- Інструментальна діагностика. Найінформативнішою для диференційної діагностики серцево-судинних захворювань у дрібних тварин є інструментальні методи дослідження. Сучасні клініко-інструментальні методи діагностики дозволяють з високою точністю виявити як локалізацію кардіопатології, ступінь її тяжкості, а також функціональний стан серцево-судинної системи. Інструментальними методами дослідження, що застосовуваються в ветеринарної кардіології, є елетрокардіографія, Холтеровській моніторинг, ехокардіографія, фонокардіографія, рентгенографія, реографія, тонометрія, ангіографія та магнітно-резонансна томографія.
- Діагностичне лікування. Іноді для постановки остаточного діагнозу призначають пробне лікування, результати якого допомагають провести диференціацію між подібними хворобами, синдромами і підібрати в майбутньому адекватний діагностичний і терапевтичний алгоритм.
- Патологоанатомічний метод діагностики. Іноді зустрічаються дійсно складні ситуації, коли через брак діагностичного обладнання не можливо поставити діагноз, пробне і симптоматичне лікування не дають результатів і хвороба закінчується з летальним результатом. У цих випадках вдаються до методів патанатомічної та патгістологічної діагностики, які дають можливість поставити діагноз за рідкісної патології, а в деяких випадках навіть встановити і описати нові нозологічні одиниці.
^Наверх