Предиктори кардіальної смерті у собак за дилатаційної кардіоміопатії
Визначення предикторів кардіальної смерті за дилатаційної кардіоміопатії собак
Автор - Руденко Андрій Анатолійович, доктор ветеринарних наук, доцент, ветеринарний кардіолог
Дослідження проводилось на 159 собаках, хворих на дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП), з яких 96 псів та 63 сук. Середній вік тварин 7,7±0,3 роки. Тривалість спостереження склала в середньому 300,7±23,9 діб (8–789), що відповідає 0,8±0,1 року. Середній функціональний клас хронічної серцево-судинної недостатності (ФК ХССН) – 2,0±0,1 умов. од. У 32 хворих собак виявляли миготливу аритмію, в 20 – екстрасистолічну аритмію. До даного аналізу не залучались хворі тварини, які загинули від причин, що не стосуються хвороб серця, або причина смерті була невідомою. Впродовж першого року спостереження загинуло 110 собак (69,2 %). За даними клінічної документації та зі слів свідків, усі випадки серцевої смерті були поділені на смерть від прогресування хронічної серцево-судинної недостатності – 123 (77,4 %) та раптову смерть – 36 (22,6 %) хворих собак.
Для визначення предикторів смерті у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак був проведений аналіз пропорційних інтенсивностей Кокса, до якого були залучені наступні параметри:
- стать, вік, маса тіла;
- наявність миготливої аритмії, набряку легень, асциту, функціональний клас хронічної серцево-судинної недостатності (ФК ХССН);
- температура тіла, частота серцевих скорочень (ЧСС), частота дихальних рухів (ЧДР), швидкість наповнення капілярів кров'ю (ШНКК);
- електрокарадіографічні показники - тривалість зубця Р, інтервалів PQ, QRS, QT;
- ехокардіографічні показники - кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка (КДР), кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка (КСР), кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО), кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка (КСО), фракція викиду лівого шлуночка (ФВ), передньо-задній розмір лівого передсердя (ЛП);
- лабораторні показники - вміст у крові гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів, показник ШОЕ, активність аланінової (АлАТ) і аспарагінової (АсАТ) амінотрансфераз, концентрація сечовини і креатиніну в сироватці крові.
Більшість клініко-інструментальних показників асоціювались із збільшенням ризику смерті за проведення уніваріантного аналізу (табл. 1).
Разом з тим, за результатами множинного аналізу пропорційних інтенсивностей Кокса, незалежними предикторами летального кінця хвороби виявились лише шість параметрів, зокрема наявність миготливої аритмії, набряку легень, асциту, стать, ФК ХССН і ШНКК. В той же час, маса тіла собак, ЧСС, ЧДР, ФВ і передньозадній розмір ЛП не були визначені множинним аналізом як незалежні предиктори. Найбільш потужне предиктивне значення мала наявність у хворих тварин набряку легень. Так, наявність набряку легень у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак супроводжується зростанням ризику летального кінця захворювання в 2,8 раза. Наявність миготливої аритмії та асциту підвищує ризик смерті в 1,83 і 2,04 раза, відповідно. Зростання ФК ХССН на одну умовну одиницю підвищує летальний ризик у 1,31 раза, а збільшення ШНКК на одну секунду – в 1,26 раза.
Таким чином, визначення предикторів кардіальної смерті у собак за дилатаційної кардіоміопатії є досить перспективним напрямом наукових досліджень. Ці показники повинні бути врахованими лікарями ветеринарної медицини.
^Наверх