Поширення кардіоміопатій у собак

Кардіоміопатії це захворювання міокарду, при яких відбуваються його структурні або функціональні порушення і які не зумовлені ішемією, гіпертензією, клапанними вадами і вродженими захворюваннями серця. В останній час рівень захворюваності собак на ці нозологічні одиниці перевищує 50,0% від усіх хвороб серця. Проте, незважаючи на вищевикладене, етіологія і патогенез кардіоміопатій і набутих вад серця у собак є маловивченими. Найбільш вірогідною причиною цих хвороб вважають генетичну детермінованість, різноманітні інфекції, інвазії, інтоксикації, недостатність карнітину, тауріну.

Слід зазначити, що частота виявлення кардіоміопатій у собак прогресивно зростає. Це, ймовірно, можна пояснити не тільки зростанням числа подібних хвороб, але, з іншої сторони, широким застосуванням високоінформативних інструментальних методів дослідження серця.
У той же час спостерігається тенденція до диференціації і збільшення числа різних форма кардіоміопатій. Так, наряду з трьома ідіопатичними формами хвороби, такими як гіпертрофічна, дилатаційна і рестриктивна, в сучасних умовах виділяють і аритмогенну правошлуночкову кардіоміопатію, а також ендокардіальний фіброеластоз. Також виділяють і вторинні кардіоміопатії, які майже не вивчені у тварин.

У рекомендаціях детально розглянуте поширення, етіологія, патогенез, клінічна картина, діагностика і лікування кардіоміопатій у собак. Особливу увагу приділено диференціальній діагностиці та лікуванню хворих тварин. Детально описані критерії діагностики кардіоміопатій у собак. Додатки містять інформацію щодо переліку основних лікарських препаратів, які застосовують при кардіоміопатіях у собак.

Матеріали Ветеринарного Консультаційного Кардіологічного Центру щодо кардіоміопатій у собак будуть корисними як для практикуючих лікарів ветеринарної медицини, так і для студентів, магістрантів, слухачів факультету підвищення кваліфікації, аспірантів, кінологів, біологів.
Кардіоміопатії уявляють собою гетерогенну групу хвороб міокарда, що асоціюється з механічною або електричною дисфункцією та супроводжуються гіпертрофією міокарда або дилатацією камер серця і розвиваються внаслідок різноманітних причин, але частіше вони мають генетичну детермінованість. У залежності від морфо-функціонального ураження міокарду, виділяють чотири основні різновиди кардіоміопатій, зокрема:

Дилатаційна кардіоміопатія
Гіпертрофічна кардіоміопатія
Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія
Рестриктивна кардіоміопатія

Дилатаційна кардіоміопатія у собак

У свою чергу, дилатаційна кардіоміопатія це первинне ураження міокарду, що характеризується вираженою дилатацією порожнин і порушенням систолічної функції серця. Дилатаційна кардіоміопатія являє собою найпоширенішу хворобу серцево-судинної системи у собак. Найчастіше вона зустрічається у тварин крупних і середніх порід, зовсім рідко – у собак вагою менше ніж 15 кг і практично не діагностується у карликових собак. Найчастіше на дилатаційну кардіоміопатію хворіють добермани, боксери і спанієлі; рідше – собаки таких порід, як ньюфаундленд, далматин, золотистий ретривер, ердельтер’єр, гігантський пудель, датський дог, німецький дог, новозеландська вівчарка, канарський дог, ірландський волкодав, тібетський тер’єр, такса, мастино наполітано, середньоазіатська і кавказька вівчарок, зовсім рідко – німецький пойнтер, американський пітбультер’єр, бобтейл, чорний руський тер’єр, сенбернар, басетхаунд, сибірський хаскі та португальський водолаз ердельтер’єр і гігантський пудель та безпородні тварини.

Дилатаційна кардіоміопатія переважно зустрічається у псів, звичайно у віці старше 7 років. Проте, рідко ця патологія може виявлятись у цуценят з 45-денного віку. У дорослих доберманів дилатаційна кардіоміопатія часто асоціюється з раптовою смертю.

Гіпертрофічна кардіоміопатія у собак

Гіпертрофічна кардіоміопатія – це первинне ураження міокарду, яке характеризується вираженою гіпертрофією міокарда з нормальними або зменшеними розмірами порожнин лівого шлуночка, значним порушенням діастолічної функції серця і частим виникненням порушень серцевого ритму. За гіпертрофічної кардіоміопатії може відбуватись асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перегородки з значною обструкцією шляхів відтоку лівого шлуночка. Цю патологію ще іноді називають субаортальний стеноз. У собак гіпертрофічна кардіоміопатія зустрічається рідко, а у котів, навпаки, – часто.

Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія у собак

Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія – це прогресуюче фіброзно-жирове заміщення тканин міокарда правого шлуночка і маніфестується розвитком фатальних аритмій, недостатністю кровообігу за правошлуночковим типом і раптовою смертю. Ця кардіоміопатія зустрічається переважно у псів породи боксер і спорадично діагностується у лабрадорів і англійських бульдогів.

Рестриктивна кардіоміопатія у собак

Рестриктивна кардіоміопатія – це неоднорідна група первинних і вторинних хвороб серця, що супроводжуються ураженням ендокарду та міокарду, що призводить до вираженого фіксованого обмеження (рестрикції) заповнення шлуночків в діастолу кров’ю і розвитку прогресуючої діастолічної хронічної серцевої недостатності. Цей різновид кардіоміопатії в собак зустрічається досить рідко.

Ендокардіальний фіброеластоз у собак

Ендокардіальний фіброеластоз являє собою рідку форму кардіоміопатії, яка характеризується дифузним розрощенням колагенової і еластичної тканини в ендокарді і субендокардіальних шарах міокарду, що призводить до розвитку рестриктивно-дилатаційної застійної хронічної серцевої недостатності. Цей рідкісний різновид кардіоміопатії було діагностовано американськими спеціалістами в 3-місячного пса породи філа бразилеро і у 9-титижневого цуценяти породи веймаранер.