Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Клінічна діагностика дилатаційної кардіоміопатії у собак


Клінічна діагностика дилатаційної кардіоміопатії у собак

Клінічна картина дилатаційної кардіоміопатії у собак досить варіабельна. Дилатаційна кардіоміопатія у собак досить довго перебігає безсимптомно. У цуценят можливе відставання в рості і фізичному розвитку. Собаки відмовляються від інтенсивних фізичних навантажень, у них з’являється задишка. Відмічають схильність до запаморочень, рецидивуючих пневмоній. Іноді єдиною ознакою безсимптомного перебігу хвороби можуть бути патологічні зміни на електрокардіограмі та ехокардограмі.

Звичайно хворі тварини поступають до клініки з вираженими ознаками лівошлуночкової хронічної серцевої недостатності. Часто температура тіла нормальна, а за розвитку застійної серцевої недостатності – вона стає субнормальною.
При загальному огляді відмічають блідість або ціаноз слизових оболонок, прогресуючу слабкість, тахікардію, тахіпное. За тяжкого перебігу дилатаційної кардіоміопатії у деяких хворих тварин спостерігають ортопное, яке характеризується посиленням задишки в горизонтальному положенні лежачі на боку, змушеним сидячим положенням з широко розставленими грудними кінцівками. Це патологічне явище звичайно пов’язане з тяжкими змінами в респіраторній системі (гострий альвеолярний набряк легень, гідроторакс тощо). Слід зазначити, що собаки, хворі на кардіоміопатію або набуті вади серця, у яких проявляється ортопное, мають мінімальні респіраторні резерви і будь-який незначний стрес може призвести до летального кінця захворювання.

Серцевий поштовх ослаблений, дифузний, іноді відмічають виражену прекардіальну пульсацію. Межі серця розширені переважно в каудальному напрямі. Перший тона серця суттєво ослаблений і глухий, другий тон помірно акцентуйований та іноді роздвоєний над легеневою артерією. У багатьох тварин за розвитку застійної серцевої недостатності вислуховується протодіастолічний ритм галопу.
У проекції двостулкового клапана вислуховується систолічний регургітаційний шум, дмуючого тембру. Генез шуму пов'язаний з відносною мітральною недостатністю, яка обумовлена розширенням фіброзного кільця двостулкового клапану. Розширення кільця мітрального клапану можна вважати патогномонічною ознакою дилатаційної кардіоміопатії. Інші кардіальні шуми досить варіабельні та менш демонстративні.

У легенях, як правило, виявляють послаблення везикулярного дихання в задніх відділах легень, а інколи й дрібнопухирчасті хрипи. Кашель непродуктивний, сухий, переважно нічний. Розвиток декомпенсації серця за правошлуночковим типом супроводжується гепатомегалією, інколи блюванням, асцитом, помірними набряками кінцівок і переповненням яремних вен.


^Наверх

Корисно знати