Віллем Ейнтховен (1860-1927)
Віллем Ейнтговен Віллем Ейнтховен (1860-1927) - видатний голландський електрофізіолог, лауреат Нобелівської премії. Ейнтховен закінчив Утрехтський університет, медичний факультет. У 1886 р Віллем Ейнтговен отримав докторський ступінь, став професором фізіології в Лейденському університеті. У цей період він активно займався вивченням впливу електричного стрму на тіло людини.
Його великим досягненням стало те, що він першим почав вимірювати і записувати електричні явища серцебиття.
Ейнтховен ввів термін "електрокардіограма" в 1895 році на одній з конференцій. Щоб уявити потрібним чином багатоскладові вимірювання, йому довелося модифікувати існуючі на той момент інструменти. У 1900 році він винайшов струнний гальванометр, щоб покласти край всім математичним виправленням. Ейнтховен самостійно виготовив струну для свого гальванометра. Трохи пізніше він виявив, що щось подібне вже існувало і використовувалося в якості приймача для сигналів Абетки Морзе.
І тільки починаючи з 1910 року стало можливим дійсно записувати електричні показники з допомогою першого електрокардіографа. Цей апарат був настільки великий, що він не міг поміститися поруч з ліжком пацієнта. Замість цього докторам доводилося приєднувати пацієнта до апарату за допомогою телефонного зв'язку. Отримані дані за допомогою цього набору інструментів називалися "телеелектрокардіограмма".
У 1924 році Ейнтховен - скромний за вдачею людина - отримав Нобелівську премію за свою роботу. На сьогоднішній день це перша і єдина подібна нагорода в галузі медицини, отримана голландцем.
^Наверх