Синусова тахікардія
Синусова тахікардія – прискорення серцевої діяльності в стані спокою понад 220 хв-1 для цуценят, 180 хв-1 – карликових порід, 160 хв-1 – стандартних порід, 120 хв-1 – гиганських порід із правильним ритмом, коли водієм серцевого ритму є синусовий вузол.
Етіологія і патогенез синусової тахікардії
Розрізняють кілька варіантів походження синусової тахікардії:
- пов'язана із органічними ураженнями серцево-судинної системи;
- викликана безпосереднім впливом на клітини синусового вузла гіпоксії, ацидозу, інтоксикації, інфекції, підвищеної температури тіла;
- неврогенна;
- медикаментозна.
Найбільш часто синусова тахікардія виникає при кардіоневрозі, тіреотоксикозі, серцевій недостатності, ревмокардиті, міокардиті, інфекційному ендокардиті, перикардиті, інфаркті міокарда, легеневому серці, колапсі, анемії, вогнищевих інфекціях.
Тривале існування синусової тахікардії порушує центральну та коронарну гемодинаміку.
Клініка синусової тахікардії
Число серцевих скорочень становить понад 220 хв-1 для цуценят, 180 хв-1 – карликових порід, 160 хв-1 – стандартних порід, 120 хв-1 – гиганських порід. Характерний поступовий початок і кінець. Звичайно знаходять підсилений або розщеплений І тон, послаблений II тон, маятникоподібний ритм чи ембріокардію.
При маятникоподібному ритмі майже однакова тривалість систоли та діастоли, сила І і II тону майже однакова. За ембріокардії тривалість систоли та діастоли однакова, але І тон сильніший за II.
Синусову тахікардію треба диференціювати з надшлуночковою пароксизмальною тахікардією, тріпотінням передсердь з передсердно-шлуночковою блокадою 2:1, миготінням передсердь з великою частотою шлуночкової пароксизмальної тахікардії та іншими аритміями.
Електрокардіографічні критерії синусової тахікардії: 1) зменшення тривалості інтервалів R–R менше 0,27 с для цуценят, 0,33 с – карликових порід, 0,38 с – стандартних порід, 0,5 – гиганських порід, частота серцевих скорочень – понад 100 за 1 хвилину; 2) ритм передсердь і шлуночків однаковий; 3) інтервал P–Q не більше 0,13 с, постійний; 4) зубці Р позитивні у відведенні II, негативні – у aVR; 5) низхідне зміщення сегмента P–Q і висхідне зміщення сегмента ST при вираженій тахікардії нижче ізоелектричної лінії, що надає комплексам PQRST форму «якоря».
Рисунок 1 Синусова тахікардія у собаки, яка виникла на тлі гострого отруєння кліщовиною
На рисунку 1 показана синусова тахікардія у собаки (німецька вівчарка, 2,5 роки, сука), яка виникла на фоні гострого отруєння кліщовиною.
Тривалість, зубця Р, інтервалу P–Q, комплексу QRS, інтервалів Q–Т та R–R відповідно сягають значень 0,04; 0,08; 0,04; 0,20 та 0,3 с. Частота серцевих скорочень сягає 200 хв-1.
Лікування. Включає седативні засоби (per os валоседан, корвалол, валокордин по 1 краплі на 1 кг маси тіла 2–3 рази на добу впродовж 14–21 днів або калію бромід, адоніс бром по 100–120 мг/кг 3 рази на добу впродовж 10–14 днів), санацію вогнищ інфекції, β-блокатори (пропранолол 0,02–0,06 мг/кг внутрішньовенно, per os атенолол 20–100 мг 3 рази на добу, тимолола ацетат 0,5–5,0 мг/кг 3 рази на добу, метопролол 2–5 мг/кг 2 рази на добу), резерпін (2,0–2,5 мг/кг 2–3 рази на добу впродовж 14–30 днів), верапаміл у дозі 0,05–0,15 мг/кг внутрішьовенно повільно). При кардіальних формах – лікування основного захворювання, оптимальна дигіталізація (дигоксин per os у дозі 0,01 мг/кг 2 рази на добу 5–7 днів, після чого необхідно корегувати дозу), солі калію (панангін, аспаркам і хлорид калію).