Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Синусова аритмія


Синусова аритмія

Синусова аритмія – періоди прискорення та уповільнення серцевих скорочень, які чергуються, унаслідок нерівномірної генерації імпульсів збудження в самому синусовому вузлі. Розрізняють дихальну (циклічну, респіраторну) синусову аритмію та нециклічну (недихальну, нереспіраторну) синусову аритмію, яка не залежить від дихання. Періодична синусова аритмія проявляється періодичним прискоренням та уповільненням ритму незалежно від дихання. Аперіодична синусова аритмія відрізняється відсутністю періодичності у прискоренні та уповільненні ритму.

Етіологія і патогенез синусової аритмії у собак

Дихальна (респіраторна) синусова аритмія часто зустрічається у здорових собак, при несерцевих захворюваннях (пропасниця, інфекційні хвороби, емфізема, ожиріння, гіпертонія, плевроперикардіальні спайки, підвищення внутрішньочерепного тиску), серцевих захворюваннях (міокардит, кардіосклероз, інфаркт міокарда, набуті вади серця) при медикаментозних впливах (морфін, наперстянка, ваготонічні засоби).

Патогенез дихальної аритмії пов'язан із рефлекторними змінами тонусу блукаючого та симпатичного нервів під час вдиху й видиху. Нерівномірне виникнення імпульсів у синусовому вузлі пов'язане з рядом рефлексів.

Рефлекс Бейнбріджа – під час вдиху великий приплив крові до серця підвищує тиск на барорецептори правого передсердя та порожнинні вени, що призводить до стимуляції симпатичного нерва й прискорення серцевих скорочень. Видих супроводжується зворотним ефектом.

Пресорний рефлекс – під час вдиху збільшується ударний об'єм серця й тиск в аорті, що призводить до подразнення пресорних рецепторів у дузі аорти та сонному синусі з підсиленням вагусного ефекту.

Рефлекс Герінга-Брейєра – розтягнення легень під час вдиху подразнює закінчення аферентних нервових волокон та викликає пригнічення блукаючого нерва із прискоренням серцевих скорочень. Під час видиху відбувається стимуляція блукаючого нерва та уповільнення серцевих скорочень. Недихальні аритмії бувають у випадках органічних змін у ділянці синусового вузла в наслідок гіпоксії, запалення, дегенерації, склерозу.

Клініка синусової аритмії

Скарги звичайно відсутні. Пульс, частота серцевих скорочень то прискорюються, то уповільнюються. Сила та звучність серцевих тонів не змінюються.

Дихальна аритмія звичайно зникає після введення атропіну, фізичних вправ, психічного збудження (подразнення симпатичного нерва). У стані спокою або сну (подразнення блукаючого нерва) – підсилюється.

Електрокардіографічні критерії синусової аритмії

Провідні електрокардіографічні критерії синусової аритмії:

  1. ритм передсердь і шлуночків однаковий, але неправильний;
  2. зубці Р позитивні у відведенні II, негативні — у aVR;
  3. інтервали R–R (або Р–Р) неоднакової тривалості;
  4. різниця між максимальними і мінімальними інтервалами R–R перевищує 10 %; 5) інтервал P–Q постійний (рисунок 1).
Синусова аритмія собаки

ЕКГ собаки за синусової аритмії

На рисунку 1 показана електрокардіограма собаки (доберман-пінчер, 9-річний вік, кобель, кличка Самсон, вага 37 кг) з синусовою аритмією, яка виникла після пароксизмальної вентрикулярної тахікардії. Позитивні зубці Р передують комплексам QRS, конфігурація їх постійна у послідовних відведеннях. Тривалість, зубця Р, інтервалу P-Q, комплексу QRS, інтервалів Q–Т та R–R відповідно сягають значень 0,03; 0,10; 0,04; 0,20 та 0,45–0,55 с, що відповідає нормативам для цього виду тварин. Частота серцевих скорочень дорівнює 120 хв-1. Показник ступеня аритмії (RRmax – RRmin / RRmax) дорівнює 18,2 %.

Лікування за синусової аритмії

Синусова аритмія звичайно не потребує терапії. При сильно вираженій ваготонії застосовують атропіну сульфат підшкірно 0,05–0,07 мг/кг. При серцевих захворюваннях – лікування основного захворювання.


Корисно знати


^Наверх