Диференційний підхід щодо діагностики кардіоміопатій (ДКМП, ГКМП, АПКМП, РКМП) у собак і котів
Руденко Андрій Анатолійович, доктор ветеринарних наук, доцент, ветеринарний кардіолог
Діагностика кардіоміопатій у собак і котів ґрунтується на комплексному підході з обов’язковим урахуванням даних анамнезу, клініко-лабораторно-інструментального обстеження.
За поширеністю у собак крупних порід часто зустрічається дилатаційна кардіоміопатія. У собак породи боксер часто діагностують аритмогенную правошлуночкову кардіоміопатію. У собак рестриктивна і гіпертрофічна кардіоміопатія зустрічаються вкрай рідко. У котів найчастіше реєструється гіпертрофічна кардіоміопатія, рідше – рестриктивная, рідко – дилатаційна та аритмогенна дисплазія правого шлуночка.
Визначення анамнезу в собак і котів, хворих на кардіоміопатії, дає можливість встановити знижену толерантність до фізичних навантажень, задишку, асцит, периферичні набряки, кашель і запаморочення. Слід зазначити, що на кардіоміопатії хворіють собаки переважно крупних і середніх порід (добермани, боксери, спанієлі, ретривери, вівчарки) старше 7-мирічного віку. У котів кардіоміопатії найчастіше реєструються у таких порід: мейн кун, британська, сіамська, абіссинська, персидська, рідше – інші породи і метиси. Самці хворіють значно частіше, ніж самки.
Клінічна картина за різних форм кардіоміопатій в собак і котів досить неспецифічна. Часто виявляють ціаноз слизових оболонок, зниження швидкості наповнення капілярів, дифузний серцевий поштовх, зміщення задньої межи серця понад 8-го ребра, тахікардію, аритмічний синдром, дефіцит пульсу, систолічний шум у проекції атріовентрикулярних клапанів, ритм галопу, застійні хрипи в задніх відділах легень, гепатомегалію, переповнення яремних вен кров’ю і позитивний венний пульс. У собак за кардіоміопатій кашель досить м’який, порівняно за розвитку ендокардіозу. У котів кашель за розвитку кардіоміопатій не характерний.
Біохімічні методи дослідження сироватки крові у хворих собак дають змогу виявити підвищення рівнів ЛДГ1, ЛДГ2, КФК-МВ, серцевого тропоніну, передсердного і мозкового натрійуретичних пептидів. За нашими дослідженнями, у більшості собак, хворих на ДКМП, підвищується рівень АсАТ в сироватці крові. Слід також зазначити, що рівень АсАТ позитивно корелює з функціональним класом хронічної серцево-судинної недостатності (R=0,35; Р<0,01; n=65).
У собак за дилятаційної кардіоміопатії (ДКМП), гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) і аритмогенної правошлуночкової кардіоміопатії (АПКМП) реєструють характерний аритмічний синдром. У собак, хворих на ці кардіоміопатії, електрокардіографічно діагностують наявність синусової тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкову екстрасистолію, пароксизми вентрикулярної тахікардії, порушення внутрішньошлуночкової провідності та реполяризації міокарду, збільшення тривалості зубця Р (p mitrale), підвищену електричну активність лівого або/та правого шлуночка, електричну альтернацію. Необхідно зазначити, що за РКМП не реєструють аритмічний синдром. Звичайно на ЕКГ собак, хворих на РКМП, виявляють лише p mitrale і неспецифічні порушення реполяризації міокарду.
Більшу діагностичну інформативність має рентгенографічний метод. Так, у собак, хворих на ДКМП і ГКМП, при аналізі лівої бокової та дорсо-вентральної рентгенограм виявляють дилатацію лівого передсердя та лівого шлуночка, збільшення коефіцієнта Бюкенана і кардіоторакального індексу, застійні явища в легенях. Слід зазначити, що ДКМП, порівняно з ГКМП, характеризується більшою кардіомегалією і шароподібною формою серця. У собак, хворих на АПКМП, виявляють розширення правого шлуночка і правого передсердя, а у тварин, хворих на РКМП, рентгенографічно звичайно реєструють нормальні або зменшені розміри серця або ознаки гідроперикарду.
Найвищу діагностичну цінність за кардіоміопатій має метод ехокардіографії. Так, на ехокардіограмі в собак і котів, хворих на ДКМП, виявляють збільшення порожнини лівого шлуночка і лівого передсердя, стоншення і ущільнення стінок серця, знижену скоротливість міокарду, збільшення мітрально-септальної сепарації та значну сферичність камери лівого шлуночка.
У собак і котів, хворих на ГКМП, ехокардіографічно діагностують симетричне чи асиметричне потовщення стінок серця, зменшення порожнини лівого шлуночка, підвищену скоротливість міокарду лівого шлуночка, суттєву дилатацію лівого передсердя. АПКМП у хворих собак та котів виявляють за наявністю аневризматичного розширення порожнини правого шлуночка і його вихідного тракту, дилатації правого передсердя, незміненої форми і нормальної систолічної функції лівого шлуночка. У собак АПКМП супроводжується аритмічним синдромом, а у котів – ні. Інколи в собак і котів, хворих на АПКМП, ехокардіографічно встановлюють наявність тромбів у порожнинах правого шлуночка або передсердя. РКМП у хворих котів і собак на ехокардіограмі характеризується нормальною або зменшеною товщиною стінок серця, зменшенням порожнини лівого шлуночка, дилатацією лівого передсердя, ознаками гідроперикарду, візуалізацією тромбів у порожнинах серця.
Терапія ex juvantibus проводиться з метою уточнення діагностики, якщо вона не протипоказана соматичному стану хворої тварини. У собак і котів, хворих на кардіоміопатії, гарний терапевтичний ефект має призначення комбінації інгібіторів АПФ, β-блокаторів, діуретиків, антиаритмічних і метаболічних засобів, що досить часто дає змогу уточнити діагноз. Слід зазначити, що терапевтичний ефект спостерігається впродовж 2–3 тижнів від початку лікування. За клінічними дослідженнями останніх десятиріч встановлено високу терапевтичну ефективність пімобендану за кардіоміопатій собак і котів. Пімобендан (ветмедин) – «золотий стандарт» лікування собак і котів за кардіоміопатій.