Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Загальноклінічні показники у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак


Визначення температури, пульсу, дихання в собак за дилатаційної кардіоміопатії залежно від ступеня важкості хвороби

Клінічне дослідження є важливим для постановки діагнозу. Симптомокомплекс за хвороб серця і судин проявляється без чітких клінічних ознак, згладжено, досить часто є подібним з проявом багатьох інших патологій серця і не є підставою для постановки кінцевого діагнозу, який встановлюють комплексно з урахуванням інших методичних і інструментальних підходів.
Дослідження загальних показників, що характеризують клінічний стан організму, проведено в кожної з 159 собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, і 33 клінічно здорових тварин, яких використовували в якості контролю (табл.).
Загальноклінічні показники у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак Встановлено, що показник ректальної температури тіла у хворих собак суттєво різнився від аналогічних показників у клінічно здорових тварин. Проведення однофакторного дисперсійного аналізу показало наявність статистично значущих відмінностей щодо зазначеної детермінанти (F=30,79; р<0,001) у собак з різним за тяжкістю перебігом хвороби. У клінічно здорових собак температура тіла коливалась у діапазоні 38,0–39,1 °С (38,5±0,04). У собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену синдромом хронічної серцево-судинної недостатності III і IV ФК, цей показник вірогідно зменшувався, що свідчить про розвиток гіпотермії. Разом з тим, зазначимо, що ректальна температура вірогідно (р<0,001) негативно корелює (r=-0,52) з величиною функціонального класу хронічної серцево-судинної недостатності.
Частота серцевих скорочень має тенденцію до зростання в собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію (F=4,29; р<0,01). Проте, порівняно з клінічно здоровими собаками, зазначений показник виявився вірогідно більшим у 1,17 (t=-4,04; р<0,01) і 1,16 (t=-2,27; р<0,05) раза лише за розвитку III–IV функціонального класу синдрому хронічної серцево-судинної недостатності, відповідно. Слід додати, що частота серцевих скорочень несуттєво корелювала зі ступенем тяжкості хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,28; р<0,01). Частота дихальних рухів вірогідно (р<0,001) збільшується у хворих собак (F=51,06; р<0,001), що вказує на розвиток тахіпное. Так, порівняно референтної норми, за розвитку синдрому хронічної серцево-судинної недостатності III–IV функціональних класів частота дихальних рухів виявилась вірогідно більшою в 1,17 (t=-5,05; р<0,001), 1,20 (t=-3,51; р<0,001), 1,44 (t= 8,14; р<0,001) і 1,90 раза (t=-13,38; р<0,001), відповідно. Втім, ступінь тахіпное корелювала зі зростанням функціонального класу хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,65; р<0,001).
У клінічно здорових собак швидкість наповнення капілярів кров’ю знаходилась у фізіологічних межах 1,0–3,0 с (1,58±0,10). У собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену синдромом хронічної серцево-судинної недостатності II–IV функціонального класу, цей показник вірогідно підвищувався в 1,48 (t= 3,92; р<0,001), 2,04 (t=-7,38; р<0,001) і 2,65 раза (t=-11,06; р<0,001), відповідно, порівняно з клінічно здоровими тваринами. Водночас, зазначений показник позитивно корелював з величиною функціонального класу хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,64; р<0,001).


^Наверх

Полезно знать