Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Нейрогуморальна концепція патогенезу хронічної серцево-судинної недостатності


Нейрогуморальна теорія серцевої недостатності

Нейрогуморальна теорія серцевої недостатності

Передумови до формування нейрогуморальної концепції патогенезу хронічної серцево-судинної недостатності

Формулювання нейрогуморальної концепції формування та прогресування синдрому хронічної серцево-судинної недостатності є одним з найбільших досягнень сучасної гуманної та ветеринарної кардіології. Нейрогуморальна концепція патогенезу хронічної серцево-судинної недостатності становить величезну теоретичну і практичну значущість. Протягом ряду десятиріч основні наукові вишукування кардіології були спрямовані на створення високоефективних йонотропних препаратів, які підвищують систолічну функцію серця або його скоротливість. Слід зазначити, що акцентування зусиль зі створення високоефективних йонотропних препаратів не увінчались успіхом. Приріст фракції викиду лівого шлуночка від застосування препаратів цієї групи становить приблизно 5-7%, в той же час тривале використання бета-блокаторів за хронічної серцево-судинної недостатності дає можливість підвищити фракцію викиду лівого шлуночка на 25%. Також слід додати, що використання бета-блокаторов за хронічної серцево-судинної недостатності довгий час вважалося протипоказаним.
Ще більш неоднозначними виявилися дослідження щодо клінічної ефективності препаратів з групи інгібіторів фосфодіестерази, які володіли потужним йонотропною дією. Як виявилося згодом препарати даної групи значно знижували виживаність хворих людей з хронічною серцевою недостатністю. Слід додати, що інгібітори фосфодіестерази (пімобендан) у дрібних тварин є "золотим стандартом" за хронічної серцевої недостатності.
Виходячи з цього випливає, що вивчення патогенезу хронічної серцево-судинної недостатності є актуальним і дасть можливість розробити нові способи лікування і профілактики. Вивчення нейрогуморальних особливостей патогенезу дало можливість виявити високу ефективність інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторів ангіотензинових рецепторів і бета-блокаторів для лікування хворих з хронічною серцево-судинною недостатністю. Надалі була визначена висока ефективність спіронолактону щодо лікування тварин і людей з хронічною серцевою недостатністю. Обнадійливі результати отримані щодо інгібіторів вазопептідаз і ендотелінових рецепторів.
Ймовірно, що в майбутньому наш арсенал фармакологічних засобів контролю нейрогуморальних процесів організму буде розширятьсь, що істотно покращить прогноз хворих з хронічною серцевою недостатністю. Важливим є той факт, що нейрогуморальна активність за інших внутрішніх хвороб не вивчена, але теоретичні передумови до такого вивчення вже є.
Виходячи з вищесказаного, слід зазначити, що гемодинамічна концепція патогенезу формування та прогресування хронічної серцевої недостатності вела теоретичну і експериментальну кардіологію не в тому напрямі. Не варто забувати і про роль гемодинамічних факторів у патогенезі хронічної серцевої недостатності.

Активація нейрогуморальних систем за хронічної серцево-судинної недостатності.

За розвитку хронічної серцево-судинної недостатності розвиваються гемодинамічні зрушення, які запускають патофізіологічний механізм нейрогормональної активізації. Активація нейрогуморальних систем за хронічної серцевої недостатності - це еволюційно складена система відповідей, спрямованих на підтримку фракції викиду лівого шлуночка і артеріального тиску в критичних станах, при яких виникають гострі порушення гемодинаміки. Активація цих систем протягом тривалого періоду часу веде до виснаження цього компенсаторного механізму і в подальшому - прогресуванню серцево-судинної недостатності. Найважливіша ланка нейрогуморальних патологічних реакцій лежить на симпатико-адреналовій і ренін-ангіотензин-альдостероновій системах. Вони надають патогенний вплив через посилення апоптозу і фіброзу кардіоміоцитів, підвищення ризику виникнення ішемії і аритмії, посилення навантаження на лівий шлуночок.
Препарати, що впливають на нейро-гуморальну систему (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори ангіотензинових рецепторів, антагоністи альдостерону, бета-адреноблокатори, донатори оксиду азоту), є високоефективними за лікування хворих з синдромом хронічної серцево-судинної недостатності різної етіології. Виходячи із цього, нейрогуморальний аспект патогенезу серцево-судинних хвороб є актуальною проблемою гуманної та ветеринарної кардіології.


^Наверх

Полезно знать