Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Імунологічний статус собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію


Імунологічні показники крові за дилатаційної кардіоміопатії у собак

Автор - Руденко Андрій Анатолійович, доктор ветеринарних наук, доцент, ветеринарний кардіолог

Імунний статус був досліджений у 29 собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію та у 7 клінічно здорових тварин, яких використали в якості групи порівняння.
Результати досліджень залежно від розвитку синдрому хронічної серцево-судинної недостатності різних функціональних класів (ФК), які наведені в таблицях 1–2, вказують, що у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак, порівняно тваринами референтної групи, відбувається розвиток відносної і абсолютної Т-лімфоцитопенії. Так, у крові клінічно здорових собак вміст Т лімфоцитів коливався в діапазоні від 30,0 до 39,0 % (0,54–1,44 Г/л). У собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену синдромом хронічної серцево-судинної недостатності III–IV ФК, порівняно з контролем, відносна кількість Т-лімфоцитів вірогідно зменшувалась на 6,6 % (U=1,0; р<0,05) і 7,9 % (U=0; р<0,05), відповідно.


Проведення аналізу рангових варіацій Крускала-Уолліса показало наявність статистично вірогідних відмінностей щодо цієї детермінанти (Н=21,81; р<0,001) в собак з різним за тяжкістю перебігом хвороби. Це свідчить про те, що показники кількості Т-лімфоцитів у крові собак різних груп не відносяться до однієї генеральної сукупності. Більше того, ступінь прояву Т-лімфоцитопенії був пов’язаний з прогресуванням синдрому хронічної серцево-судинної недостатності у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак. Так, відносна кількість Т-лімфоцитів у крові собак зворотньо корелювала з ФК хронічної серцево-судинної недостатності (r=-0,66; р<0,001).
Слід додати, що аналогічним чином відбувалось зменшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів у крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену різними ФК хронічної серцево-судинної недостатності (r=-0,63; р<0,001). У той же час, проведення рангового аналізу варіацій не виявило наявності вірогідності між рівнями В-лімфоцитів у крові собак різних дослідних груп (Н=5,89; р=0,21).

Таблиця 1 - Імунологічні показники крові (клітинні фактори) хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак залежно від функціонального класу хронічної серцево-судинної недостатності, М±m, n=6–8

Імунологічний статус собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію

Примітка: чисельник – M±m, знаменник – Lim, * – вірогідна різниця порівняно з клінічно здоровими собаками

Таблиця 2 - Імунологічні показники крові (гуморальні фактори) хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак залежно від функціонального класу хронічної серцево-судинної недостатності, М±m, n=6–8

Клітинні фактори імунітету собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію

Примітка: чисельник – M±m, знаменник – Lim, * – вірогідна різниця порівняно з клінічно здоровими собаками

Проте, порівняно з клінічно здоровими собаками, абсолютна кількість В-лімфоцитів у крові хворих собак виявилась вірогідно меншою в 2,25 (U=5,0; р<0,05) раза лише за IV ФК синдрому хронічної серцево-судинної недостатності. Слід також зазначити, що абсолютна кількість В-лімфоцитів у крові хворих собак несуттєво корелювала з ФК синдрому хронічної серцево-судинної недостатності (r=-0,36; р<0,05).
Рівні О-клітин у крові клінічно здорових собак коливались у межах 45,0–53,0 % (0,68–2,54 Г/л). Слід відзначити, що відносна кількість О-клітин у крові собак різних дослідних груп вірогідно різнилась за проведення аналізу рангових варіацій Крускала-Уолліса (Н=16,04; р<0,01). Так, у крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену синдромом хронічної серцево-судинної недостатності III–IV ФК, порівняно з контролем, цей показник вірогідно підвищувався на 5,9 % (U=3,5; р<0,01) і 9,6 % (U=0; р<0,01), відповідно. Відносна кількість О-клітин у крові хворих собак вірогідно корелювала з ФК синдрому хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,59; р<0,001). Зростання відносної кількості О-клітин у крові хворих тварин, на наш погляд, можна пояснити менш швидкою диференціацією лімфоцитів, тобто розвитком імунодефіцитного стану. Проте, за розрахунку абсолютного числа О-клітин у крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, порівняно з тваринами референтної групи, вірогідних змін не було встановлено (Н=4,01; р=0,41).
Вірогідні зміни в імунограмах крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, були виявлені за дослідження субпопуляційного складу Т-лімфоцитів. Як виявилось, загальна тенденція змін у системі провідних імунорегуляторних Т-клітин характеризувалась вірогідним зменшенням кількості Т-хелперів за відносно стабільного рівня Т-супресорів. Внаслідок цього імунорегуляторний індекс (ІРІ) у крові хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак всіх груп мав тенденцію до зниження, що вочевидь пов’язано з розвитком імунодефіцитного стану. Так, у крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, ускладнену хронічної серцево-судинної недостатності II–IV ФК, відбувається зменшення відносної кількості Т-хелперів на 4,4 (U=4,5; р<0,01), 5,3 (U=0; р<0,01) і 6,6% (U=0; р<0,01), відповідно, порівняно з контролем. Зазначений імунологічний показник негативно корелював з ФК хронічної серцево-судинної недостатності (r= 0,74; р<0,001). За визначення абсолютної кількості Т-хелперів у крові собак, хворих на дилатаційну кардіоміопатію, була встановлена аналогічна закономірність (Н=11,93; r=-0,54; р<0,05).
За проведення аналізу Крускала-Уолліса виявлено наявність значних розбіжностей між величинами ІРІ у собак різних дослідних груп (Н=13,87; р<0,01). За розвитку II–IV ФК хронічної серцево-судинної недостатності у хворих на дилатаційну кардіоміопатію собак ця детермінанта вірогідно зменшилась у 1,29 (U=8,5; р<0,05), 1,37 (U=3,0; р<0,01) і 1,46 (U=0,5; р<0,01) раза, відповідно. Слід зазначити, що величини ІРІ значно корелювали зі ступенем тяжкості синдрому хронічної серцево-судинної недостатності (r=-0,63; р<0,001).
Розвиток патологічного процесу, спричиненого дилатаційною кардіоміопатією, у собак супроводжується вірогідними змінами показників гуморальної ланки імунної системи.

Так, у сироватці крові хворих собак встановлено тенденцію до підвищення рівнів загальних ЦІК (Н=7,01; р=0,14), яке відбувалося одночасно з прогресуванням хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,47; р<0,01). За більш ретельного дослідження молекулярного складу ЦІК виявилось, що підвищення вмісту імунних комплексів у крові хворих собак відбувається за рахунок найбільш патогенних дрібно- і середньомолекулярних ЦІК. Так було встановлено, що у сироватці крові хворих собак вірогідно підвищується концентрація середньомолекулярних ЦІК за розвитку IV ФК хронічної серцево-судинної недостатності у 1,70 раза, U=5,0 (р<0,05). Слід додати, що вміст зазначеної фракції імунних комплексів у сироватці крові собак позитивно корелював зі зростанням ФК синдрому хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,48; р<0,01). Таким же чином відбувалось збільшення вмісту дрібномолекулярних ЦІК у сироватці крові хворих тварин. За IV ФК хронічної серцево-судинної недостатності цей показник вірогідно підвищився з 12,29±1,92 до 22,00±3,02 умов. од. (U=6,5; р<0,05). Концентрація дрібномолекулярних ЦІК також вірогідно корелювала з ФК синдрому хронічної серцево-судинної недостатності (r=0,45; р<0,01).
Таким чином, у собак за дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) відбуваються ознаки іммунодефіциту, що повинно враховуватись лікарями ветеринарної медицини.


^Наверх

Полезно знать