Фібриляція передсердь: чинники прогнозу у собак, що вижили, і померлих
Руденко А.А., доктор ветеринарних наук, доцент, ветеринарний кардіолог
Фібриляцію передсердь (ФП) відносять до найпоширеніших патологій серцевого ритму, при якому порушений асоційований і скоординований зв’язок між діяльністю передсердь і шлуночків [3, с. 323–326]. ФП супроводжує різні хвороби серця у собак, найчастіше трапляючись при міокардиті, гострому інфаркті міокарда, ділятаційній кардіопатії та мітральних вадах [2, с. 27–34]. У гуманній медицині ФП вважається найбільш частою тахіаритмією, ймовірність виникнення якої збільшується у міру старіння популяції. Крім цього вона є незалежним предиктором смерті і зумовлює 45 % емболічних інсультів, частота яких у 6 раз вище, ніж при синусовому ритмі [1, с. 225].
Мета дослідження полягала у вивченні поширення ФП у собак з визначенням провідних чинників несприятливого прогнозу. Матеріалом дослідження служили 19 собак з ФП, в яких за допомогою клінічних, електрокардіографічних та статистичних методів досліджень були встановлені основні чинники летальності. Визначено, що ФП у собак є поширеною дизритмією, яка ускладнює перебіг різних хвороб та призводить до загибелі тварин. Установлено найбільшу кількість летальних випадків при ФП у пекінесів, німецьких, південо-руських та кавказьких вівчарок. Найбільш прогностичними електрокардіографіч¬ними маркерами летальності собак при ФП виявилась частота скорочень передсердь та шлуночків міокарда, тривалість комплексу QRS, корегованого інтервалу QTcB та положення електричної вісі серця. Визначено, що у 14 собак з ідентифікованою ішемією міокарда відповідно 6 (42,9 %) загинули, а 8 (57,6 %) тварин вижили. З п’яти собак, у яких маніфестувалось порушення метаболізму міокарда, 4 (80,0 %) загинули та 1 (20,0 %) вижила.
Отримані результати можуть бути використані у практиці ветеринарної медицини для ефективного прогнозу летальності, розробки ефективних схем терапії та профілактики ФП у собак.
Литература
- Орлов В. Н. Руководство по электрокардиографии. – М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 1997.
- Borgarelli M., Zini E., D'Agnolo G. et al. Comparison of primary mitral valve disease in German Shepherd dogs and in small breeds // J. Vet. Card. – 2004. - Vоl. 6(2).
- Calvert C.A., Pickus C.W., Jacobs G.J. et al. Signalment, survival, and prognostic factors in Doberman pinschers with end-stage cardiomyopathy // J. Vet. Intern. Med. – 1997. - Vоl.11(6).
^Наверх