Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Дилатаційна кардіоміопатія собак


Визначення дилатаційної кардіоміопатії

Дилатаційна кардіоміопатія собак Дилатаційна кардіоміопатія являє собою патологію міокарда, яка маніфестується значним розширенням однієї або декількох камер серця, зниженням систолічної функції серця, порушенням гемодинаміки і розвитком хронічної серцево-судинної недостатності. Хворіють люди, собаки, коти, домашні та декоративні птахи. Хвороба також описана у жуйних і коней. Патогномонічним за дилатаційної кардіоміопатії вважають наявність так званої ексцентричної гіпертрофії міокарда. Цей патологічний процес характеризується збільшення м'язової маси міокарда за збереження відносно тонких м'язових стінок, за цих обставин форма серця наближається до сферичної, що яляется гемодинамічно непродуктивним.

Класифікація дилатаційної кардіоміопатії

Дилатаційна кардіоміопатія у собак, як і у інших видів тварин і людини, буває двох видів - первинна та вторинна. Первнна або ідіопатична дилатаційна кардіоміопатія генетично обумовлена (передається за спадковістю) хвороба. Як приклад, можна навести дилатаційну кардіоміопатію доберманів, за якої доведений аутосомно-домінантний тип спадкування хвороби. Слід зазначити, що справжня етіологія виникнення даного типу дилатаційної кардіоміопатії у собак досі не виявлена. За вторинної або симптоматичної дилатаційної кардіоміопатії причиною хронічної серцевої недостатності є будь-яке системне захворювання, яке знижує систолічну функцію міокарда. До таких захворювань належать тиреотоксикоз (тиреотоксична кардіоміопатія), гіпотиреоз, цукровий діабет (діабетична кардіоміопатія), побічний ефект протипухлинних антибіотиків (доксорубіцинова кардіотоксичність), інфекція (запальна кардіоміопатія), недостатність таурину (тауринова кардіоміопатія у котів). Крім цього, останнім часом деякі автори виділяють клапанну кардіоміопатію, проте, на нашу думку, ця теза науково необґрунтована і вносить плутанину в існуючу класифікацію серцево-судинних хвороб у тварин.

Маніфестація дилатаційної кардіоміопатії

Найбільш схильні до дилатаційної кардіоміопатії собаки великих і гігантських порід. Вказана вище кардіопатологія є найбільш частою причиною хронічної серцевої недостатності у собак таких порід: доберман пінчер, німецький дог, ньюфаундленд, боксер, ірландські вовкодави, спанієль, німецькі, кавказькі, азійські вівчарки і у представників групи молоських догів. Також дилатаційна кардіоміопатія може діагностуватись у собак середніх розмірів, наприклад кокер-спанієлі. Слід зазначити, що у собак цієї породи також часто зустрічається ендокардіоз атріовентрикулярних клапанів серця.
Найбільш часто дилатаційна кардіоміопатія зустрічається у собак старше 6-7 років, але в рідкісних випадках хвороба може діагностуватись у собак молодше 1 року і навіть цуценят до двохмісячного віку. Гістологічним аналізом мікропрепаратів міокарда виділяють два типи патоморфологічних змін міокардіальних волокон. За першого типу відзначають витончення, зменшення довжини і набряклість кардіоміоцитів, за другого типу - жирова дистрофія та інфільтрація міокарда.

Симптоми і клінічні ознаки дилатаційної кардіоміопатії

Частим симптомом є наявність прогресуючого, непродуктивного, сухого кашлю (власники описують його "немов кісткою поперхнувся"). Також виявляють характерні симптоми хронічної серцево-судинної недостатності: зниження толерантності до фізичних навантажень, диспное, анемічність і ціаноз слизових, периферійні набряки, асцит. Для деяких порід типовим є втрата свідомості (непритомність, синкопе), що в деяких випадках є першим і єдиним симптомом гострої серцевої недостатності за дилатаційної кардіоміопатії. Ця особливість перебігу хвороби характерна для доберманів і боксерів через ускладнення основної хвороби злоякісними шлуночковими порушеннями серцевого ритму, ектопічні вогнища яких виникають в переродженому серцевому м'язі. Слід мати на увазі, той факт, що приблизно у 30% собак перший напад може закінчитися летальним результатом, за повторного виникнення нападу летальність понад 50%, за третього рецидиву - практично 100% випадків абсолютно несприятливі.

Діагноз за діалатаційної кардіоміопатії у собак

Діагноз за дилатаційної кардіоміопатії ставиться комплексно. Діагностичний процес включає в себе ехокардіографічне, електрокардіографічне і рентгенографічне дослідження серця. Обов'язковою явлется ретельний клініко-анамнестичних аналіз. Рання діагностика субклінічних форм дилатаційної кардіоміопатії може значно продовжити життя тварині.
За розвитку клінічних ознак і симптомів хронічної серцево-судинної недостатності метою медикаментозного лікування є максимальне покращення якості та тривалості життя пацієнта.

Прогноз за дилатаційної кардіоміопатії у собак

Прогноз за дилатаційної кардіоміопатії є несприятливим, основна маса хворих тварин гине протягом 1-2 року. Без лікування виживаність собак нижче у 3-4 рази.


^Наверх

Полезно знать