Синусова брадикардія
Синусова брадикардія у собак
Синусова брадикардія в собак – уповільнення серцевої діяльності менше 70 ударів на 1 хвилину з правильним ритмом, коли водієм ритму залишається синусовий вузол.
Етіологія і патогенез синусової брадикардії у собак
Причинами є підвищення тонусу блукаючого нерва, зниження тонусу симпатичного нерва, прямий вплив на клітки синусового вузла, введення деяких ліків.
Найбільш частою причиною
синусової брадикардії
є підсилення парасимпатичних впливів, пов'язане з подразненням певних відділів кори мозку, центрів блукаючого нерва, його стовбура та периферичних закінчень, а також рефлекторний вплив на блукаючий нерв. Це спостерігається при пухлинах головного мозку, неврозах, гіпертонічному кризі, гострому порушенні мозкового кровообігу.Синусова брадикардія у собак органічного походження настає внаслідок анатоміч¬них змін синусового вузла (атеросклеротичний або міокардитичний кардіосклероз, вади серця, інфаркт міокарда), прямого впливу гіпоксемії, інтоксикації, інфекції.
Медикаментозні синусові брадикардії спостерігаються за умов введення пілокарпіну, прозеріну, убретіду, фізостигміну або серцевих глікозидів.
Синусова брадикардія зустрічається у здорових спортивних собак, сильних емоціях, переохолодженні, захворюваннях центральної нервової системи, інтоксикації серцевими глікозидами, мікседемі, інфекційних захворюваннях, ішемії міокарда, ревмокардиті, міокардиті, інфаркті міокарда, гострому нефриті, шокових станах, гіпертонічних кризах. Гемодинаміка при синусовій брадикардії рідко змінюється. Різко виражена брадикардія може призвести до зменшення хвилинного об'єму до ступеня, коли виникає ішемія мозку з сінкопальними явищами.
Клініка синусової брадикардії у собак
Скарг звичайно немає. Іноді зустрічають запаморочення, непритомність. Ритм серця правильний, рідко менше 70 ударів на 1 хвилину. Початок брадикардії поступовий. Частота серцевої діяльності уповільнюється при подразненні блукаючого нерва (надавлювання на очні яблука), прискорюється при подразненні симпатичного нерва (фізичне навантаження, атропінова проба). Синусова брадикардія часто поєднується з дихальною аритмією. Межі серця не змінені. Тони серця звичайної гучності. Для уточнення діагнозу застосовують атропінову пробу. При брадикардії органічного походження прискорення частоти серцевого ритму не відбувається.
Атропінову пробу проводять шляхом підшкірного або внутрішньом'язового введення 0,3–1,0 мл 0,1 %-ного розчину атропіну. Прискорення серцевої діяльності відбувається відповідно через 15–20 та 30 хвилин після внутрішньом’язового та підшкірного ведення.
Електрокардіографічні критерії синусової брадикардії в собак:
- збільшення тривалості інтервалів R–R понад 0,86 с, ЧСС – менше 70 за хвилину;
- ритм передсердь і шлуночків однаковий;
- зубці Р позитивні у відведенні II і негативні – у aVR;
- можливе подовження інтервалів P–Q до 0,14–0,16 с;
- інколи відзначається невеликий підйом над ізолінією сегмента ST увігнутістю донизу;
- інколи спостерігаються широкі, із збільшеною амплітудою зубці Т.
Лікування собак за синусової брадикардії
Як правило, спеціальної терапії собак за синусової брадикардії не треба. Необхідно лікувати основне захворювання. Медикаментозне лікування показане при гострому інфаркті міокарда, стійкій брадикардії нижче 50 ударів за 1 хвилину, яка супроводжується запамороченням та непритомністю. У цих випадках призначають атропін (підшкірно 0,5–0,6 мг/кг), ізадрин (per os 0,02–0,025 мг/кг 2–3 рази на добу 5–10 днів) або орципреналіну сульфат (внутрішньом’язево 0,01–0,02 мг/кг 2–3 рази на добу 5 днів), беладону (per os 3–5 крапель 3–5 разів на добу 5 днів), ефедрин (підшкірно або внутрішньом’язево 1–3 мг/кг 2–3 рази на добу 5 днів), кофеїн (підшкірно 18–19 мг/кг 3 рази на добу 5–7 днів), еуфілін (підшкірно та внутрішньом’язево 24 % розчин, внутрішньовенно 2 % розчин у дозі 5–10 мг/кг 2–3 рази на добу 5–10 днів), інколи вдаються до електрокардіостимуляції.