Вконтакте Одноклассники Фейсбук Гугл+ Английский Испанский Итальянский Русский Украинский

Реклама

Доплерехокардіографія (визначення ударного об’єму, важкості клапанного стенозу або регургітації, фазового аналізу діастолічного наповнення)


Доплерехокардіографія (визначення ударного об’єму, важкості клапанного стенозу або регургітації, фазового аналізу діастолічного наповнення)

Для визначення площі поперечного перерізу течії крові частіше використовують переріз на рівні кореня аорти, бо там можливо одержати якісне зображення, а переріз аорти розраховується як коло з незмінним діаметром. Легенева артерія має подібні геометричні переваги, але вона важче локується. Крім того, застосовується переріз мітрального клапана на рівні країв стулок або на рівні країв стулок, або на рівні кільця за короткою його віссю.

Технічні труднощі в одержані короткоосьового зображення правого шлуночка для визначення площі тристулкового отвору обмежує використання цього клапана для розрахунку ХО серця.

Доплерехокардіографія може використовуватися для визначення ударного (УО) і хвилинного об’ємів (ХО) серця:

Доплерехокардіографія може використовуватися для визначення ударного (УО) і хвилинного об’ємів (ХО) серця

, де:
ПППТК – площа поперечного перерізу течії крові (см2); ІШЧ – інтеграл швидкості–часу (см).

Інтеграл швидкості–часу визначається за площею, що зайнята профілем швидкості течії крові через отвір за час трансклапанної течії крові і вимірюється в одиницях відстані (см). Сума інтегралів швидкості–часу за 1 хв (інтеграл перемножений на ЧСС) позначається як хвилинна відстань і перемножується на поперечний переріз течії крові для розрахунку ХО серця.

Визначення важкості клапанного стенозу або регургітації шунтуючих потоків за даними доплерехокардіографії звичайно проводиться з площі, ширини, поширеності потоку крові дистальніше досліджуваного отвору. Ці методи мають низку технічних і гемодинамічних обмежень. Існує метод визначення площі ізошвидкістної поверхні (ПІП) проксимальніше досліджуваного отвору до кривої червоно-блакитного переходу, що виявляється внаслідок раніше згадуваного ефекту спотворення зображення з урахуванням швидкості потоку, за якої виникає вказаний ефект.

Об’ємна течія крові (см3 за 1 с) через отвір може бути розрахована як добуток ПІП (см2) і швидкості , за якої виявляється ефект (см за 1 с).
Для розрахунку мітральної регургітації максимальну величину потоку, розраховану з максимальної ПІП, коригують шляхом множення на відношення інтегралу–часу до максимальної швидкості потоку, визначеної за допомогою постійнохвильової доплерехокардіографії.

об'єм регургітації доплерехокардіографія

, де:
r – максимальний радіус кривої червоно-блакитного переходу проксимальніше отвору; V – швидкість, за якої виявляється спотворення зображення (межа Найквіста); ІШЧПР – інтеграл швидкості–часу потоку регургітації; МШПР – максимальна швидкість потоку регургітації.

Великі діагностичні можливості відкриваються при використанні методу доплерехокардіографії для вивчення впливу різних методів лікування. Порівнюючи ударну чи хвилинну течію крові через різні клапанні отвори, можна кількісно оцінити об’єм регургітації чи шунтування в собак із природженими і набутими вадами серця. При цьому умови одержання даних більш фізіологічні, ніж при інвазивних дослідженнях.

Доплерехокардіографія використовується для фазового аналізу діастолічного наповнення шлуночків. Наприклад, визначають співвідношення максимальних швидкостей трансмітральної, транстристулкової течії крові під час фази швидкого наповнення і під час систоли передсердя (Е/А) в спокої і при різних пробах з навантаженням. Дані доплерехокардіографії добре корелюють з іншими видами дослідження функції серця.


^Наверх

Корисно знати