Аналіз систолічної функції лівого шлуночка
М-режим. У зв’язку з аналізом стану лівого шлуночка тільки за короткою віссю розрахунки для визначення тривимірної структури недостатньо надійні, особливо при значній регіональній структурно функціональній гетерогенності, зміні форми порожнини. Крім таких показників, як кінцево-систолічний та кінцево-діастолічний об’єми, фракції вигнання, швидкість циркуляторного скорочення волокон міокарда, амплітуда руху вільної стінки лівого шлуночка, міжшлуночкової перегородки та ступінь їх систолічного стовщення, можуть використовуватись для оцінки скоротливої здатності також мітрально-септальна сепарація, розмір лівого передсердя, показники рівня внутрішньоміокардіальної напруги.
Секторальне сканування дозволяє отримати інформацію відносно об’ємів, фракції вигнання, маси шлуночка, які добре корелюють з даними ангіографічних та морфологічних досліджень. Оскільки об’єми часто розраховують на основі одного чи двох ортогональних перерізів, які повинні проходити через найбільші розміри порожнини та площу міокарда, можливі похибки внаслідок недостатньо точного вибору площини перерізів. Перспективною для більш стандартизованого та точного визначення стану лівого шлуночка є тривимірна ехокардіографія, особливо у поєднанні з адекватним автоматичним визначенням меж ендокарда.
Найбільш важливими показниками скоротливої здатності є кінцево-систолічний об’єм, фракція вигнання, параметри регіональної функції лівого шлуночка.
У дво- та чотирикамерній позиції для характеристики скоротливої здатності лівого шлуночка доцільне визначення амплітуди руху мітрального кільця (основи шлуночка) до верхівки в систолу, яка віддзеркалює скорочення поздовжніх м’язів. Цей важливий компонент зміни розмірів порожнини, який не враховується при дослідженні в М-режимі. У нормі кільце зміщується в систолу на 12–15 мм до верхівки. Цей показник добре визначається навіть при нечіткому зображенні і допомагає у випадках розбіжностей значень фракції викиду та інших показників.
Визначення розмірів нижньої порожнистої вени (НПВ) залежно від фаз дихання доцільне для врахування впливу функції лівого шлуночка на тиск наповнення правого шлуночка. У здорових тварин виявляють нормальний розмір НПВ, який спадає при вдиханні. При прогресуванні хронічної серцево-судинної недостатності вона, навпаки, розширюється та мало реагує на фази дихання.
Доплерехокардіографія надає цінну інформацію при вивченні систолічної дисфункції. Можливе визначення ударного об’єму за потоком у вихідному відділі лівого шлуночка та в легеневій артерії.
З наростанням недостатності лівого шлуночка порушується його наповнення, що проявляється зростанням співвідношення Е/А, скороченням ЧПРН мітрального потоку та зменшенням швидкості переднього систолічного потоку відносно переднього діастолічного потоку в легеневій вені. Можливе визначення швидкості підвищення тиску наповнення лівого шлуночка прискоренням потоку мітральної регургітації.
Ступінь систолічної дисфункції лівого шлуночка проявляється також рівнем тиску в легеневій артерії (в нормі менше 30 мм.рт.ст., а при важкій недостатності лівого шлуночка більше 50 мм.рт.ст.). Рівень тиску в легеневій артерії можна розрахувати за хвилею швидкості потоку в ній, а також (за наявності трикуспідальної недостатності) за швидкістю трикуспідальної регургітації. Для цього можна використовувати формулу:
де:
- Vt – максимальна швидкість тристулкової регургітації.
Таким чином, проведення ультразвукового дослідження в різних режимах дає можливість різнобічної оцінки стану скоротливої здатності лівого шлуночка.